Словник української мови (1937)/буркувати

by Борис Грінченко

◀ буркування

Словник української мови Борис Грінченко Б буркувати

буркуку! ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Буркува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Мостить (камнем). Зробив… бурковану дорогу. Гн. II. 196. 2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує. Чуб. V. 690.