Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/буркіт

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
буркіт
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бу́ркіт, коту, м. 1) Воркование. 2) Шум. Іноді тут як в казані кипить, клекоче: і співи йдуть, і сварки, і так крик та буркіт. Св. Л. 217. 3) Ворчанье.