Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бурлачити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бурлачити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бурла́чити, чу, чиш, гл. = Бурлакувати 1. Рудч. Чп. 11.