Словник української мови (1937)/бурса
| ◀ бурочка | Словник української мови Б бурса |
бурсак ▶ |
|
Бу́рса, си, ж. 1) Низшее духовное училище, бурса. 2) Стадо, куча (животных). Бурса гусей. Каменец. у. Від різдва до водохреща вовки бурсами бігають, лютують. Подольск. г. 3) Толпа, гурьба, группа. Бурса йде якихсь харцизяк. О. 1861. XI. 8. Чимала бурса косарів пішла, — чи не на Дін. Полт. Аж он одна бурса ходе по житах, а ото друга — жита оглядають. Канев. у. За панів було як повтікають хлопці од некруцтва у ліс та зберуться у бурсу, то вже ж їх тоді ніхто не візьме. Каменец. у.