Словник української мови (1937)/бурувати

by Борис Грінченко

◀ буртувати

Словник української мови Борис Грінченко Б бурувати

бурулечка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бурува́ти, ру́ю, єш, гл. Бурлить. Де по весні вода бурує, там буде яма. Миусск. окр. Переносно о человеке: бурлить, бушевать. Прийде та ще й бурує, а що знайде в коморі, — у шинок забере. Г. Барв. 292.