Словник української мови (1937)/бурчак

by Борис Грінченко

◀ бурхотіти

Словник української мови Борис Грінченко Б бурчак

бурчало ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бурча́к, ка́, м. 1) Журчащий ручей. 2) Струя проточной воды, текущей с шумом. Дзюркотання весняного струмочка-бурчака. Г. Барв. 308. Ум. Бурчачо́к. Ном. № 13663.