Словник української мови (1937)/буряк

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
буряк
Київ: Соцеквидав України, 1937

Буря́к, ка́, м. 1) Свекла, Beta vulgaris. ЗЮЗО. I. 114. Надога́д бурякі́в, щоб дали́ капу́сти. Говорит об одном, а намекает на другое. Ном. 2) Кушанье из изжаренной свеклы. Маркев. 151. 3) Носящий бурку? Сомнительное слово, встреченное лишь в фальсифицированной думе «Татарский поход Серпяги», напечатанной впервые Срезневским: Усіх татар-буряків розбивали й плюндрували. Запор. Стар. I. 85—86. Ум. Бурячо́к, буряче́чок.