Словник української мови (1937)/буріти
| ◀ бурівник | Словник української мови Б буріти |
бурка ▶ |
|
Бурі́ти, рі́ю, єш, гл. Становиться бурым, буреть. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє. О. 1861. XI. 100. Погляну я у віконце, калина буріє. Чуб. V. 649.