Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/буріти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
буріти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бурі́ти, рі́ю, єш, гл. Становиться бурым, буреть. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє. О. 1861. XI. 100. Погляну я у віконце, калина буріє. Чуб. V. 649.