Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бучно

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бучно
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бу́чно, нар. Роскошно, богато, шумно. Гучно, бучно, а в п'яти зимно. Ном. № 11197. Бучно з проводом ховали попівну. НВолынск. у. Ум. Бучне́нько.