Словник української мови (1937)/бігти
| ◀ бігота | Словник української мови Б бігти |
бігун ▶ |
|
Біѓти, біжу́, жи́ш, гл. 1) Бежать. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96. Туди ж бігла да дівчинонька. Мет. 87. Ворон коню, біжи швидче! Мет. 74. Біг так, що сам себе не чув — изо всех сил бежал. Котл. Ен. III. 21. 2) Быстро ехать, плыть на судне. Щось біжить з дзвоником. О. 1862. V. 78. Човном біжить по під берегом. Харьк. — ве́рхи. Ехать верхом. — з копи́та, учвал. Ехать, бежать галопом. НВолын. у. — вклус. Бежать рысью. 3) О воде, жидкостях и времени: течь. Біжить річка-млинівочка, камені руйнує. Pauli. Молоко біжить. Борщ біжить. Час біжить. Літа мої біжать як скороходець. 4) — з блеску. Бежать со света. Як розходилась стара моя, — батю мій, хоч з блеску біжи! Харьк.