Словник української мови (1937)/бігунчик
| ◀ бігунці | Словник української мови Б бігунчик |
бігуха ▶ |
|
Бігу́нчик, ка, м. 1) Ум. от бігунець. 2) Мн. В загадке: сани. Бігунчики біжать, ревунчики (= воли) ревуть, сухе дерево (труну) несуть. Чуб. I. 313.
| ◀ бігунці | Словник української мови Борис Грінченко Б бігунчик |
бігуха ▶ |
|
Словник української мови — Б
бігунчик
Борис Грінченко
1937
Бігу́нчик, ка, м. 1) Ум. от бігунець. 2) Мн. В загадке: сани. Бігунчики біжать, ревунчики (= воли) ревуть, сухе дерево (труну) несуть. Чуб. I. 313.