Словник української мови (1937)/бідкатися
| ◀ бідкання | Словник української мови Б бідкатися |
бідко ▶ |
|
Бі́дкатися, каюся, єшся, гл. 1) Бедствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у розкоші поживе. Кв. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Черк. у. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. МВ. II. 7. Ніколи чужим лихом бідкатись. МВ. I. 47. 2) — чим. Нуждаться в чем. Козаки бідкаються пасовищами. К. Бай. 41. 3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хіба вже справді їм так погано? Полт. Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи. Левиц. Пов. 171.