Словник української мови (1937)/бідкувати
| ◀ бідко | Словник української мови Б бідкувати |
бідкуватися ▶ |
|
Бідкува́ти, ку́ю, єш, гл. Печаловаться о ком, о чем. А той щедрий та розкішний все храми мурує, та отечество так любить, так за ним бідкує. Шевч. II. 12. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Шух. I. 199.