Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бізун

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бізун
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бізу́н, на́, м. 1) Нагайка, арапник. К нему прибігає, бізуном го затинає. Гол. I. 7. Голий, як бізун. Совершенно голый. Ном. № 1524. 2) Плотовщик; рулевой. Желех.