Словник української мови (1937)/бізун
Зовнішній вигляд
◀ бізуватися | Словник української мови Б бізун |
бізцем ▶ |
|
Бізу́н, на́, м. 1) Нагайка, арапник. К нему прибігає, бізуном го затинає. Гол. I. 7. Голий, як бізун. Совершенно голый. Ном. № 1524. 2) Плотовщик; рулевой. Желех.