Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бійно

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бійно
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бі́йно, нар. = Боязко. Шух. I. 81. Бійно було, бо я спізнав, що то пекло. Гн. II. 72.