Словник української мови (1937)/біленце

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
біленце
Київ: Соцеквидав України, 1937

Біле́нце, ця, с. Холст, полотно. Галиц. Ох я там на річці біленце білила, ох там же я, мати, віночок згубила. Гол. І.