Словник української мови (1937)/біловус

by Борис Грінченко

◀ біловолосий

Словник української мови Борис Грінченко Б біловус

біловусий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Біло́вус, са, м. 1) Человек с русыми усами. Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе? Федьк. I. 25. 2) Человек с седыми усами.