Словник української мови (1937)/білозірка

by Борис Грінченко

◀ білозірець

Словник української мови Борис Грінченко Б білозірка

білозор ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Білозі́рка, ки, ж. 1) Красавица, милая. 2) Один из видов крымской соли. Сумск. у. Ум. Білозірочка. Моя панночко, моя дівочко, моя непорочная білозірочко. Мет. 122. Как эпитет перепелки: Тут була перепілочка… тут була білозірочка. Чуб. III. 64.