Словник української мови (1937)/білявий

by Борис Грінченко

◀ біля

Словник української мови Борис Грінченко Б білявий

білявина ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Біля́вий, а, е. Белокурый, блондин. Рудч. ЧП. 214. Чорнявую з душі люблю, з білявою женихаюся. Нп. Ум. Білявенький. Своїм личком та білявеньким все підманює. КС. 1883. I. 217.