Словник української мови (1937)/біліти
| ◀ білість | Словник української мови Б біліти |
білітися ▶ |
|
Білі́ти, лі́ю, єш, гл. Белеть, белеться. Лечу, лечу, а вітер віє, передо мною сніг біліє. Шевч. На синові явір зеленіє, на невісточці береза біліє. Чуб. V. 712.