Словник української мови (1937)/в'ялити
| ◀ в'ялий | Словник української мови В в'ялити |
в'янути ▶ |
|
В'яли́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Делать вялым, вялить. Чужина в'ялить як билину. Гліб. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати… а запашного василечка у рученьках не в'ялити. Грин. III. 536. Уроки… печінку в'ялили. Мнж. 152. 2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в'яли чорними бровами. Мет. 17. Сушать мене, в'ялять мене мої воріженьки. Мет. 253. Хлопцеві серденько слізьми в'ялила. МВ.