Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/ваба

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
ваба
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ва́ба, би, ж. 1) Приманка. Желех. 2) Прелесть, привлекательность. А самому як кортіли і любощі й молодецькі ваби. Г. Барв. 509.