Словник української мови (1937)/вабити

by Борис Грінченко

◀ вабило

Словник української мови Борис Грінченко В вабити

вабитися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ва́бити, блю, биш, гл. Привлекать, манить; прельщать. Бере очі, вабить серденько красою. К. Досв. 68. Сама (дівчина) невеличка, метка і жвава, з веселою на виду усмішкою, вона так і вабила до себе. Мир. ХРВ. 6.