Словник української мови (1937)/вавцір

by Борис Грінченко

◀ вавочка

Словник української мови Борис Грінченко В вавцір

вавчар ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вавці́р, ра, вавча́р, ра, м. Кличка старого кота. Желех. Ой ти вавціру поганий! (Говорится переносно и о человеке, совершающем проказы, наносящем ущерб). Фр. Пр. 134.