Словник української мови (1937)/ваговий

by Борис Грінченко

◀ вагове

Словник української мови Борис Грінченко В ваговий

вагом ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ваго́ви́й, а, е. 1) Продающийся на вес. Одібрав він миску слив вагових. Мкр. Н. 31. Сталась йому причина — вагова сіль прибила. Рудч. Чп. 169. Сіно вагове. 2) Весовой. 3) Вагови́й дрюк, дрючо́к. Шест для поднятия воза при подмазке колес. Чуб. VII. 404.