Словник української мови (1937)/важкий
| ◀ важки | Словник української мови В важкий |
важко ▶ |
|
Важки́й, а́, е́. Тяжелый. Лучче ж тобі, брате, важкий камінь підняти, аніж тобі, брате, з сиротою вік провожати. Мет. 81. Я в тебе гуляла, важкого діла не знала. Мет. 225. Важкий день. Важкий віз. Важка година настала. Важка туча налягає. Макс. Важкий дурень. Важки́м ду́хом ди́хати. Злиться. Дитя плаче, ти не поколишеш, — все на мене важким духом дишеш. Макс. Важка́ жі́нка. Беременная женщина. Ум. Важе́нький, важкенький. Баран важенький і орлу. Греб. 381. Маленьке, але важкеньке. Ном. № 7329.