Словник української мови (1937)/валашок
| ◀ валашний | Словник української мови В валашок |
валежний ▶ |
|
Валашо́к, шка́, м. 1) Ум. от ва́лах. 2) Ствол дерева, чистый от ветвей. Гарна лоза була колись: такі славні та високі валашки та праві. — Що ж то воно значить: валашки? — Оці (указывая ствол вишни) без гілля, самі оці. Залюбовск.