Словник української мови (1937)/валок
| ◀ валов'яний | Словник української мови В валок |
валочка ▶ |
|
Вало́к, лка́, м. 1) Ум. от вал. 2) Часть граблей, на которой укреплены зубья. Шух. I. 166. 3) Брус бороны, в который вставлены зубья. Чуб. VII. 401. 4) Часть ткацкого снаряда шнурів. МУЕ. III. 21. 5) Часть друлівника. Шух. I. 277. 6) Часть мотови́ла. Шух. I. 150. 7) = Вал 4. Ополудні гребли сіно і в валочки клали щільно. Мет. 315. Ум. Вало́чок. 8) = Кача́лка 1. Тісто розкачують валком. МУЕ. I. 103.