Словник української мови (1937)/валющий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
валющий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Валю́щий, а, е. 1) Валящий, ненужный. 2) Падающий, не могущий устоять на ногах. Він п'яний, аж валющий. Змиев. у.