Словник української мови (1937)/варта
| ◀ варт | Словник української мови В варта |
вартарка ▶ |
|
Ва́рта, ти, ж. Стража, караул; время стояния на страже, на часах. А варта заснула, пан приїхав — не чула. Чуб. V. 64. Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта. Чуб. II. 77. Всюди постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь. К. ЧР. 312. Прийде безщасна та варта, тра її одстояти. Рудч. Чп. 87. На ва́рті. На часах. Ходять по двору на варті. ЗОЮР. I. 248. Ум. Ва́ртонька.