Словник української мови (1937)/вартовий
Зовнішній вигляд
◀ варто | Словник української мови В вартовий |
вартовик ▶ |
|
Вартови́й, а́, е́. 1) Сторожевой, караульный. Парк теж оточала вартова сторожа. Стор. М. Пр. 73. 2) = Вартівник. ЗОЮР. I. 159. К. ЧР. 389.