Словник української мови (1937)/варунок
Зовнішній вигляд
◀ варудити | Словник української мови В варунок |
варцаба ▶ |
|
Вару́нок, нку, м. Боль живота, ветры. Мнж. 177. Я хоч що їм, то мені ніякого варунку нема, не так, як буває іншим. Константиногр. у.