Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вацюкати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вацюкати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вацю́кати, каю, єш, одн. в. вацю́кнути, ну, неш, гл. Звать, позвать свинью криком: вацю́! Біжу, як те поросятко, як на його скаже: «паць! паць!» або вацюкне. Г. Барв. 354.