Словник української мови (1937)/везти

by Борис Грінченко

◀ вежовий

Словник української мови Борис Грінченко В везти

везучий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Везти́, везу́, зе́ш, гл. Везти. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Ном. № 7221.