Словник української мови (1937)/величчя

by Борис Грінченко

◀ величночесний

Словник української мови Борис Грінченко В величчя

веління ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вели́ччя, чя, с. 1) Величие. Ти своє величчя з неба на всю землю розпросторив. К. Псал. 14. Велике слово свідкує про величчя того народу, що зачав його в глибині свого духа. К. ХП. 131. 2) Величание, почет, честь. Марусю — калино, малино! нам на тебе дивитися мило, да на твоє біле обличчя, що зробила родоньку величчя. МУЕ. III. 152. Нарядила родоньку величчя, що звеличали три двори. МУЕ. III. 152.