Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вельбучитися

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ вельбіб Словник української мови
Борис Грінченко
В
вельбучитися 		вельбучний ▶
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вельбу́читися, чуся, чишся, гл. Важничать, чваниться. Черниг.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/вельбучитися&oldid=568108