Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/венгир

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
венгир
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ве́нгир, ря, м. Гарь от трубки. Він дригез або венгир кладе за губу як циган. Екатериносл. у.