Словник української мови (1937)/вередій

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ вередитися Словник української мови
Борис Грінченко
В
вередій 		вередійка ▶
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вереді́й, дія́, м. Капризник, прихотливый, переборчивый. Уман. II. 8. Вередувала б тебе лиха година! Чого тобі не стає ще? Ну, та й вередій же! Харьк.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/вередій&oldid=568495