Словник української мови (1937)/верзти
| ◀ верзіння | Словник української мови В верзти |
верзтися ▶ |
|
Верзти́, зу́, зе́ш, гл. Говорить вздор, болтать, плести, пустомелить. Великий крик всі підняли і всяку всячину верзли. Котл. Ен. Стара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Шевч. 159. Іван Уласович і не слуха, що вона йому верзе. Стор. I. 208.