Словник української мови (1937)/верхів'я

by Борис Грінченко

◀ верхівка

Словник української мови Борис Грінченко В верхів'я

верхлюк ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Верхів'я́, в'я́, с. 1) Вершина; верхушка дерева. 2) Волоса на голове, хохол. Мужик попав коваля за верхів'я і давай йому метелиці давати. Грин. I. 109.