Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/весело

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
весело
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ве́село, нар. Весело. Тоді чоловік весело співає, як п'ятериком поганяє. Ном. № 1408. Весело не засміється, не гляне. МВ. II. 20. Ум. Веселе́нько. Як мій милий біля мене, — гулять веселенько. Нп.