Словник української мови (1937)/вестися
| ◀ вести | Словник української мови В вестися |
весь ▶ |
|
Вести́ся, веду́ся, де́шся, гл. 1) Быть ведомым, вестись. Веди швидче коня! — Еге, веди! коли ж не ведеться! 2) Быть в обычае. У нас так не ведеться. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться. Гліб. 3) Размножаться, плодиться, родить (о растениях). У нас гарно ведуться кури. У нашім ставку не ведуться карасі. Оця пшениця велася сім років, а на восьмий перевелася. Лебед. у. 4) Везти, удаваться, счастливиться. Коли не ведеться, то й курка не несеться. Ном. № 1701. Уже ним ся сього року любитки не веде. Гол. IV. 508.