Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/весілля

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
весілля
Київ: Соцеквидав України, 1937

Весі́лля, ля, с. Свадьба. Дай, боже, знати, з ким весілля грати. Ном. № 262. Загоїться, поки весілля скоїться. Посл. Відбу́ти, відгуля́ти весі́лля. Сыграть, отпраздновать свадьбу. Весі́ллям называются и вообще все участники свадьбы: весілля йде до молодої. О. 1862. IV. 30. Ум. Весі́ленько, весі́ллячко. Вінець сплете дівчинонька та на весіленько. Млак. 93. Яке ж твоє весіллячко смутне-невеселе. Г. Барв. 208.