Словник української мови (1937)/вечеря

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вечеря
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вече́ря, рі, ж. Ужин. Надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати. Ном. № 5638. Вече́рю вече́ряти. Есть ужин, ужинать. Ой годі, годі сивим конем грати; ходи до мене вечерю вечеряти. Макс. Вече́рю посила́ти, носи́ти. В канун рождества, после обрядового ужина, посылают вече́рю (кутю́, озва́р и пр.) родителям, кумам, крестному отцу или матери, священнику и пр.; носят ее, обыкновенно дети, завязанную в платок или полотенце; те, кому ее приносят, лишь отведают ее и возвращают (для дальнейших посещений), подарив что-либо принесшему. О. 1861. XI. Св. 61. Ум. Вече́ре(о)нька. Нам вечеронька не мила: широкая нивонька втомила. Грин. III. 671.