Словник української мови (1937)/виблискувати

by Борис Грінченко

◀ виблагати

Словник української мови Борис Грінченко В виблискувати

виблискуватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вибли́скувати, кую, єш и вибли́скуватися, куюся, єшся, гл. Сверкать, светить. Ясні зорі виблискували на темному небі. Мир. ХРВ. 50. Викосив птичку таку гарну, що аж виблискується. Рудч. Ск. I. 163.