Словник української мови (1937)/вибіляти

by Борис Грінченко

◀ вибілити

Словник української мови Борис Грінченко В вибіляти

вибір ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вибіля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́білити, лю, лиш, гл. Делать белым, белить, выбелить. Не ти личко вибіляла. Мил. 89. І напряла, і виткала, і вибілила полотно. Чуб.