Словник української мови (1937)/вивірчувати

by Борис Грінченко

◀ вивірка

Словник української мови Борис Грінченко В вивірчувати

вивірчуватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Виві́рчувати, чую, єш, сов. в. ви́вертіти, рчу, тиш, гл. 1) Высверливать, высверлить, вывертеть. 2) Разматывать, размотать из чего-либо. Приїхали, він вивертів із рядна і поклав на столі (хліб). Рудч. Ск. I. 180.