Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вивіщувати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вивіщувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́віщувати, щую, єш, гл. Напророчить. Щоб воно на свою голову вивіщувало. Ном. № 3661. Лучче ти мені смерті попроси, її вивіщуй. МВ. (О. 1862. I. 88).