Словник української мови (1937)/вивіщувати
| ◀ вивішник | Словник української мови В вивіщувати |
вивіяти ▶ |
|
Ви́віщувати, щую, єш, гл. Напророчить. Щоб воно на свою голову вивіщувало. Ном. № 3661. Лучче ти мені смерті попроси, її вивіщуй. МВ. (О. 1862. I. 88).