Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вигавкати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вигавкати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́гавкати, каю, єш, гл. Выгнать лаем. Собака не зробе урону, щоб то переполох виливати. Вона хоч і зляка, так потім сама усе вигавка. Мнж. 155.