Словник української мови (1937)/вигноювати

by Борис Грінченко

◀ вигнойка

Словник української мови Борис Грінченко В вигноювати

вигнути ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вигно́ювати, но́юю, єш, сов. в. ви́гноїти, ною, їш, гл. Унаваживать, унавозить. Звенигор. у. У добре вигноєнім городі копають підмети — грядки. Шух. I. 164. Вигноїла наша економія цей год 25 десятин. Константиногр. у.